Корпус братської лікарні зберігає історію турботи про ченців Києво-Печерської лаври. Тут вони отримували лікування та догляд у старості.
Будівлю звели у 1841–1842 роках за проєктом архітектора Павла Спарро у стилі пізнього класицизму. Через два десятиліття її розширили: стару дерев’яну прибудову замінили цегляною, що прилягала до церкви Святого Миколая.
На другому поверсі облаштували теплу, тобто опалювану, церкву на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість». Так ченці, які перебували в лікарні, мали храм у самій будівлі. Наприкінці XIX століття тут запрацювала й монастирська аптека.
У 1912 році лікарню перевели до нового приміщення. Після ремонту в корпусі відкрили богадільню для літніх ченців. Однак восени 1918 року будівля знову стала лікарнею, яка працювала до середини 1923 року.
Згодом медичне призначення корпусу змінилося на музейне: тут розмістили секцію нумізматики Лаврського музею культів та побуту.
Від початку 1980-х років у будівлі розташована постійна експозиція Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Його збірка бере початок від театрального музею об’єднання «Березіль», створеного 1923 року за участі Леся Курбаса. Сьогодні тут представлені сценічні костюми, афіші, ескізи, фотографії та українські народні музичні інструменти.