Ковнірівський корпус — пам’ятка українського бароко, названа на честь лаврського будівничого Степана Ковніра. Хоча споруда слугувала щоденним господарським потребам монастиря, її фасад отримав пишне оздоблення.
Найдавніша частина корпусу постала ще у XVII столітті. Тут працювали монастирська пекарня та проскурня, де випікали хліб для богослужінь. У XVIII столітті Ковнір перебудував і розширив будівлю, об’єднавши давні приміщення з новими. Частиною корпусу стала й книжкова крамниця. У різні часи тут також містилися палітурня та приміщення для учнів лаврської друкарні.
Особливу увагу привертають фігурні фронтони — декоративні завершення стін над карнизом. Їхні орнаменти нагадують народне різьблення. Деякі за формою близькі до бічних фронтонів Успенського собору, над якими також працював Ковнір. Вікна прикрашені зображеннями мушель.
Під час Другої світової війни корпус зазнав значних руйнувань. Його відновлення завершили у 1963 році.
Сьогодні тут розташована Скарбниця Національного музею історії України. Її колекція представляє ювелірне мистецтво від давнини до сучасності. Найвідоміший предмет зібрання — золота скіфська пектораль IV століття до нашої ери.