Зосима Валкевич — останній вільнообраний архімандрит Києво-Печерської лаври. У 1762–1786 роках він очолював обитель, яка ще мала ставропігійний статус — була самостійною в управлінні, а братія могла обирати настоятеля.
При народженні майбутній архімандрит отримав ім’я Захарій. Він походив із козацького старшинського роду. У 1745 році прийняв у Лаврі чернечий постриг. Тут він пройшов шлях від ченця до блюстителя Ближніх печер, а згодом очолив монастир.
Зосима дарував лаврським храмам богослужбове начиння та облачення, опікувався оздобленням святинь і залучав жертводавців. За його керівництва позолотили бані Успенського собору та Великої лаврської дзвіниці, поновили Аннозачатіївську церкву, створили новий іконостас для Хрестовоздвиженського храму.
На замовлення архімандрита 1784 року для Хрестовоздвиженської церкви та церкви Різдва Пресвятої Богородиці виготовили срібні позолочені Царські врата. Над ними працювали київські золотарі Олексій Іщенко та Григорій Чижевський. Нині обидві пам’ятки зберігаються в лондонському Музеї Вікторії та Альберта.
За часів Зосими лаврська друкарня випускала церковну й навчальну літературу, зокрема букварі, підручник із польської граматики. Архімандрит також доклав зусиль до відновлення втрачених під час пожежі 1718 року документів про права Лаври на її маєтності.
У 1786 році Лавру позбавили ставропігійного статусу й підпорядкували київському митрополитові. Зосима втратив посаду та провів останні роки в Голосіївській пустині. Після смерті його поховали на території Лаври, однак могила не збереглася.
Значна частина оздоблення, створеного за його настоятельства, також не дійшла до нашого часу.