Антоній Печерський — засновник Києво-Печерського монастиря та один із основоположників чернецтва на теренах України-Русі. З його усамітнення в печері неподалік Берестового розпочалася історія майбутньої Києво-Печерської лаври.
Вважається, що він народився наприкінці X століття в Любечі на Чернігівщині та мав мирське ім’я Антипа. Більшу частину життя провів на Афоні, де прийняв чернечий постриг, отримав ім’я Антоній і перейняв традиції суворого монашого життя.
Повернувшись до Києва з благословення афонського ігумена, Антоній не приєднався до жодного з тогочасних монастирів. Він оселився окремо — у печері поблизу Берестового, де жив і молився. Згодом поруч почали селитися його послідовники. Так навколо одного ченця поступово утворилася перша чернеча громада, з якої виросла Печерська обитель.
Антоній не прагнув керувати монастирем і ніколи не був його ігуменом. Коли братія зросла, він поставив для неї ігумена, а сам переселився до нової печери. Його значення для Лаври визначалося не посадою, а духовним авторитетом: саме приклад Антонія об’єднав перших ченців і заклав основи чернечої традиції, яку тут продовжують майже тисячу років.
Антоній Печерський помер у 1073 році. За переказами, його мощі спочивають у Ближніх печерах, однак їхнє точне місце залишається невідомим. Самі печери згодом отримали назву Антонієвих і стали одним із головних місць, пов’язаних із засновником Лаври.