Феодосій Печерський — учень Антонія Печерського, ігумен і один із засновників Києво-Печерського монастиря. За його керівництва перша чернеча громада перетворилася на впорядковану обитель із наземними спорудами, спільними правилами життя та головним храмом.
Феодосій народився близько 1036 року у Василеві — сучасному Василькові — та виріс у знатній родині. Після смерті батька він кілька разів тікав із дому, прагнучи присвятити себе духовному життю. Зрештою прийшов до Печерського монастиря, де став учнем Антонія.
У 1058 році Феодосій прийняв чернечий постриг, а в 1062 році з благословення Антонія очолив Печерський монастир. На відміну від свого наставника, який обрав усамітнення, Феодосій узяв на себе керівництво братією та впорядкував життя обителі.
У 1073 році Феодосій заклав Велику Печерську церкву — майбутній Успенський собор. Кам’яний храм освятили вже після смерті преподобних засновників обителі — у 1089 році.
Феодосій також запровадив у монастирі Студійський статут, який визначав спільний порядок богослужінь, праці та повсякденного життя братії. Згодом цей устрій став взірцем для інших монастирів України-Русі. Так Печерська обитель утвердилася не лише як чернеча громада, а і як один із головних духовних центрів свого часу.
Феодосій Печерський помер 3 травня 1074 року, не доживши до сорока років. Спершу його поховали в печері, де він жив. У 1091 році ченці перенесли його мощі до Успенського собору. У 1108 році Феодосія канонізували.
Під час загрози навали Батия ченці сховали мощі Феодосія в таємному місці в Успенському соборі. Де саме вони перебувають, досі невідомо.Сьогодні пам’ять про преподобного в Лаврі зберігають Дальні (Феодосієві) печери, однойменна церква в них, Успенський собор, церква преподобних Антонія і Феодосія Печерських з трапезною палатою, а також пам’ятник засновникам монастиря, встановлений на шляху між Дальніми і Ближніми печерами.