Іван Самойлович — гетьман Війська Запорозького та державний діяч, за гетьманства якого розпочалося зведення Печерської фортеці. На зламі 1670–1680-х років навколо Києво-Печерської лаври споруджуються оборонні укріплення, розбудову яких на початку XVIII століття завершив Іван Мазепа.
Іван Самойлович походив зі священницької родини, навчався в Київському колегіумі. За гетьманства Дем’яна Многогрішного обіймав посаду генерального судді, а 1672 року став гетьманом Лівобережної України. З 1674-го титулувався гетьманом «обох боків Дніпра» та проводив політику, спрямовану на об’єднання Правобережної і Лівобережної України. Виступав проти «Вічного миру» 1686 року, який закріплював поділ українських земель.
Наприкінці 1670-х років Самойлович опікувався обороною Києва. Оглянувши міські укріплення у 1679 році, гетьман дійшов висновку, що через складний рельєф і брак коштів об’єднати їх у єдину систему неможливо. Одним із варіантів було зосередити основні оборонні заходи на Верхньому місті й не витрачати значних коштів на укріплення Печерська.
Водночас Самойлович вважав, що Києво-Печерський монастир як важлива святиня не повинен залишатися без захисту. У 1680 році він відправив Івана Мазепу, на той час генерального осавула, із дипломатичним дорученням узгодити пропозиції щодо оборони Києва. Серед питань, які той мав обговорити, був і захист Печерського містечка.
За гетьманства Самойловича навколо Верхньої лаври з’явилися дерев’яно-земляні оборонні укріплення. Згодом розбудову фортифікацій продовжив Іван Мазепа, за якого Лавру оточили кам’яними оборонними мурами.
У 1687 році після невдалого Кримського походу московська влада усунула Івана Самойловича від гетьманства та відправила на заслання до Тобольська, де він помер 1690 року.