Іван Вишневецький — руський князь, державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, ктитор православних монастирів. Зокрема, він підтримував Києво-Печерську обитель, де й знайшов свій останній прихисток.
Вишневецький народився близько 1490 року в князівській родині. Військовий досвід здобував разом із батьком Михайлом та братом Олександром. У 1512 році вони билися під Лопушним, де військо Великого князівства Литовського та Королівства Польського розгромило кримськотатарське військо.
Згодом Іван Вишневецький воював проти московської держави та долучався до організації оборони Волині від татарських нападів. У різні роки обіймав старостинські уряди, а 1541 року став канівським і черкаським старостою.
Його син Дмитро Вишневецький (Байда) увійшов в історію українського козацтва як засновник укріплення на Малій Хортиці — одного з попередників Запорозької Січі.
Важливою частиною діяльності Івана Вишневецького було ктиторство. Князь підтримував православні святині, зокрема Києво-Печерський і Києво-Михайлівський монастирі.
Після смерті у 1543 році Івана Вишневецького поховали в Успенському соборі Печерського монастиря. Загалом у XIV–XVI століттях головний храм обителі став місцем поховання представників литовсько-руських князівських родів, серед яких були Олельковичі, Вишневецькі, Корецькі, Сангушки та інші. Більшість із них належала до благодійників монастиря.