Петро Могила — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха, архімандрит Києво-Печерської лаври. Церковний діяч, реформатор освіти й один із найвизначніших будівничих духовного життя Києво-Печерської лаври XVII століття.
1631 року Петро Могила заснував Лаврську школу, де православна молодь вивчала латину — мову науки, освіти й політики тогочасної Європи. Згодом цей заклад разом із Братською школою на Подолі заклав підвалини Києво-Могилянського колегіуму — одного з найповажніших освітніх центрів Східної Європи.
З іменем Петра Могили пов’язане й відновлення церкви Спаса на Берестові — однієї з найдавніших святинь Києва. У XVII столітті митрополит відродив занедбаний храм у межах масштабного проєкту повернення до життя давніх київських святинь.
Для розпису церкви Спаса на Берестові Петро Могила запросив майстрів з Балкан. Вони принесли до Києва поствізантійську традицію монументального живопису. У храмі зберігся рідкісний прижиттєвий портрет самого митрополита — ктиторська фреска, на якій він зображений із моделлю відбудованої церкви.
Особливе місце в історії Петра Могили займає Успенський собор — головний храм Києво-Печерської лаври. У його добу собор був духовним осердям Київської митрополії, а після смерті митрополит був похований саме тут, поруч з іншими православними діячами, які вплинули на розвиток української духовності, освіти й культури.
Петро Могила залишив по собі не лише відновлені святині. З його іменем пов’язані бібліотека, бурса для незаможних студентів, розвиток лаврської друкарні та освітня традиція, що згодом стала однією з основ української інтелектуальної культури.
Сьогодні шлях Петра Могили в Лаврі можна простежити через церкву Спаса на Берестові, лаврську друкарню, Успенський собор і простір, де постала Лаврська школа. Вони зберігають пам’ять про добу, коли Києво-Печерська лавра знову утвердилася як один із головних духовних, освітніх і культурних центрів України-Русі.