Святослав Ярославич — князь чернігівський і великий князь київський, син Ярослава Мудрого та один із фундаторів Великої Печерської церкви — Успенського собору Києво-Печерської лаври. Він не лише пожертвував значні кошти на будівництво, а й особисто взяв участь у закладанні першого кам’яного храму монастиря.
Святослав народився 1027 року. Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 році успадкував Чернігівське князівство, а в 1073-му посів київський великокняжий престол. Того ж року в Печерському монастирі заклали головний храм обителі.
Обряд відбувся у присутності Святослава Ярославича, преподобного Феодосія з монастирською братією, єпископа Максима, князя Всеволода Ярославича та його сина Володимира Мономаха. Місце для майбутньої церкви обрали на високому плато над печерами.
Києво-Печерський патерик оповідає, що Святослав першим почав копати рів для фундаменту храму. На його спорудження князь пожертвував тисячу гривень — величезну для XI століття суму, яка, однак, становила лише частину загальної вартості робіт.
Будівництво розпочалося через два роки після закладання і тривало три сезони. Велика Печерська церква стала першою кам’яною спорудою монастиря: до цього ченці молилися у дерев’яному храмі Успіння Божої Матері над печерами. Над спорудженням собору працювали місцеві будівничі та запрошені грецькі майстри.
Святослав Ярославич не дожив до завершення зведення храму. Він помер 27 грудня 1076 року і був похований у Спасо-Преображенському соборі Чернігова. Будівельні роботи завершили наступного року, після чого кілька років тривало оздоблення інтер’єру. У 1089 році церкву Успіння Божої Матері освятили.
тут був видалений абзац про руйнування і сучасну війну з відновленням після прильоту.